ISO – Міжнародна організація зі стандартизації є найпотужнішим у світі розробником добровільних технічних стандартів.

ISO – це неурядова організація, що займає особливе положення між урядовим і приватним сектором. З одного боку, багато її членів є частиною урядової структури у своїх країнах або одержали мандат від свого уряду; з іншого боку, члени ISO в деяких країнах мають свої корені винятково у приватному секторі і були створені національними компаніями промислових асоціацій.

ISO разом з IEC (Міжнародною електротехнічною комісією) і ITU (Міжнародним союзом електрозв'язку) створила стратегічне партнерство з Світовою організацією торгівлі (WTО), маючи при цьому загальну мету щодо сприяння вільній, справедливій глобальній системі торгівлі. Політичні угоди, досягнуті в рамках WTO, вимагають підтримки у вигляді технічних угод. ISO, IEC і ITU, як три основні організації з міжнародної стандартизації мають взаємодоповнюючі можливості, структуру та знання для того, щоб надати цю технічну підтримку для росту глобального ринку.

ISO є мережею національних організацій зі стандартизації з 157 країн світу, загальний валовий продукт яких складає 90 %.

Центральний секретаріат ISO знаходиться у Женеві, Швейцарія, і координує роботу всієї системи. Україна представлена в ISO з 1993 року. Відповідно до Резолюції Ради ISO 53/2002 з 1 січня 2003 року членство в цій організації передано Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

До мережі ISO входить 3 093 структурних підрозділи з розроблення , у тому числі 201 технічний комітет, 542 підкомітети, 2 287 робочих груп та 63 мобільні групи вивчення.

Щорічні наради – Генеральні асамблеї за участю усіх членів ISO проводяться у різних країнах. Мета – обмін досвідом, призначення стратегії розвитку, вибори керівних органів